Звичайно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Звичайно, нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. І. 130. Ум. Звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).