Дядьо
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:27, 29 жовтня 2018; Ydparysh.ij18 (обговорення • внесок)
Дядьо, -дя, м. 1) Дядя (дѣтск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отецъ. Желех.
Зміст
Сучасні словники
ДЯДЯ, і, рідше ДЯДЬО, я, ч., розм. Те саме, що дядько 1, 2. - Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Школярі молодших класів називали його дядею Мишею (Трубл., II, 1955, 11); - А дядя Котовський іще раз приїде? еге ж приїде до нас? - задерши голови до Кузя, допитувались сестрички (Тич., І, 1957, 260).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=дядя
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
