Добряга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:20, 28 жовтня 2018; Dosereda.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Добряга, -ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть. Шевч. 539.
Зміст
Сучасні словники
ДОБРЯ́ГА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що добряк. — Добряга Замвховський, — шепнув він. — Таки не забув мене (Іван Франко, II, 1950, 249); Пан Енгельгардті старого добрягу Венеціапова прийняв не краще, ніж Брюллова (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 116).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 326.
