Хруп
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:36, 26 жовтня 2018; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Хруп, меж., выражающее отламываніе чего-либо. Разогнавшись, скакнув Петро і як раз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним хруп! одколовсь, і вже козак похиливсь назад, К. ЧР. 163.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах
ХРУП, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.
2. Уживається як присудок за знач. хрупати і хрупнути. По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки — хруп! (Андрій Головко, II, 1957, 100); Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним — хруп! Одколовсь (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105).
Ілюстрації
|
|
|
