Хруп

Хруп, меж., выражающее отламываніе чего-либо. Разогнавшись, скакнув Петро і як раз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним хруп! одколовсь, і вже козак похиливсь назад, К. ЧР. 163.

Словник української мови: в 11 томах

ХРУП, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.

2. Уживається як присудок за знач. хрупати і хрупнути. По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки — хруп! (Андрій Головко, II, 1957, 100); Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним — хруп! Одколовсь (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105).

Ілюстрації