Кулаччя
Кулаччя, -чя, с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. КУЛА́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до кулак 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 35); М'язи дихають крізь рукава, Стугонить у кулаччях кров (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 47). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 390
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Кулаччя, -чя, с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 322.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
1 кулаччя — я, с. Збірн. до кулак
Український тлумачний словник
2 кулаччя — іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_(%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C)]===
