Кулаччя

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кулаччя, -чя, с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. КУЛА́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до кулак 1. Вже вона його і лаяла, і кулаччям у спину товкмачила, так нічого і не зробила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 35); М'язи дихають крізь рукава, Стугонить у кулаччях кров (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 47). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 390

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кулаччя, -чя, с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 322.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1 кулаччя — я, с. Збірн. до кулак

Український тлумачний словник


2 кулаччя — іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Ілюстрації

Кулаччя.jpg Кулаччя1.jpg Кулаччя2.jpg

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_(%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C)]===