Золити
Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗОЛИТИ, золю, золиш, недок., перех. 1. Парити білизну, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (у 2 знач.). [Риндичка:] В понеділок ваша сусіда, ..Гапка підщипана, та золила сорочки у жлукті (Марко Кропивницький, I, 1958, 502); За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір'ю золили його в жлукті цілий ранок (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 126). 2. перен., розм. Пробирати, лаяти кого-небудь; докоряти комусь. — Куди ж се вона? — Піде другу невістку золити. Мене оце точила, а то ще по другу пішла (Панас Мирний, III, 1954, 73). ♦ Золити голову кому — те саме, що Голову гризти (див. голови). Безумовно, важко підліткові було справлятись з роботою і на полі і вдома. Та вже й тим незрівнянно стало краще, що не допікав ніхто зверху, не золив голови (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 33). 3. спец. Обробляти шкіру спеціальним розчином для видалення шерсті. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 679.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗОЛИ́ТИ, золю́, зо́лиш, недок., перех. 1. Парити білизну, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (у 2 знач.). [Риндичка:] В понеділок ваша сусіда, ..Гапка підщипана, та золила сорочки у жлукті (Кроп., І, 1958, 502); За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір’ю золили його в жлукті цілий ранок(Тют., Вир, 1960, 126). 2. перен., розм. Пробирати, лаяти кого-небудь; докоряти комусь. — Куди ж се вона? — Піде другу невістку золити. Мене оце точила, а то ще по другу пішла (Мирний, III, 1954, 73). ◊ Золи́ти го́лову кому — те саме, що Го́лову гри́зти (див. голова́). Безумовно, важко підліткові було справлятись з роботою і на полі і вдома. Та вже й тим незрівнянно стало краще, що не допікав ніхто зверху, не золив голови (Крот., Сини.., 1948, 33). 3. спец. Обробляти шкіру спеціальним розчином для видалення шерсті. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 679. Золити, лю, лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 178.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
• 1золити — золю/, зо/лиш, недок., перех. 1) Парити білизну, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (у 2 знач.). 2) перен., розм. Лаяти, картати кого небудь; докоряти комусь. 3) спец. Обробляти шкіру спеціальним розчином для видалення… … Український тлумачний словник • 2золити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3визолювати — юю, юєш, недок., ви/золити, лю, лиш, док., перех. 1) Видобувати луг із рослинного попелу. 2) Видобувати з маси за допомогою води найбільш розчинні складові частини. 3) Виварювати, промивати, видержувати в лугові … Український тлумачний словник • 4дозоляти — я/ю, я/єш, недок., дозоли/ти, золю/, зо/лиш, док. 1) перех. Закінчувати золити. Дозоляти білизну. 2) неперех., кому, перен., розм. Те саме, що дошкуляти 1) … Український тлумачний словник • 5золений — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до золити … Український тлумачний словник • 6зоління — я, с. Дія за знач. золити … Український тлумачний словник • 7перезолити — золю/, зо/лиш, док., перех. 1) Золити ще раз, повторно або заново, по іншому. 2) Зіпсувати надмірним золінням … Український тлумачний словник • 8пазолити — Пазолити: (руки) нівечити [VI] мати руки в попелі, возитися біля печі [19] пазолити: (руки) нівечити [VII] … Толковый украинский словарь • 9визолити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови • 10пазолити — дієслово недоконаного виду бруднити золою діал … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
