З’їдун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:15, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
З’їду́н, -на, м. Ѣдунъ, ѣдокъ, объѣдало. Мало своїх з’їдунів, іще он якис лентюх іде. Шух. І. 34.