Рику-рику!

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:25, 27 листопада 2017; Aokaluzhyna.iff16 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Рику-рику! меж., выражающее подражаніе рычанію или реву животнаго. Корівонька рикурику! Рудч. Ск. І. 50.

Сучасні словники


РИК - сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків).
РИК - гучний, різкий крик, що нагадує ричання.
РИК - будь-який різкий, сильний звук.

Вживання в літературі

  • Дикий рик раненого медведя розлягався чимраз дужче (Фр., VI, 1951, 14)
  • Панський двір все голосніше реве. Корови не мукають вже, а хриплим, скрипучим риком, повним одчаю і муки, кличуть рятунку (Коцюб., І, 1955, 61)
  • Він пригадав, як колись, почувши оленячий рик у лісах, збирались на цьому дворі, сідлали коней вої [воїни] (Скл., Святослав, 1959, 11)
  • Іраклій смикнув за шнур. Гармата з риком аж підплигнула, і ту ж мить чорний дим стовпом повалив з головного танка, і він спинивсь (Головко, І, 1957, 288)
  • Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко)
  • Бач, яку підняли собаки ревняву (Словник Б. Грінченка);
  • Незадовго чутно було крик і ревіт Василя (І. Франко)
  • В цю хвилину чути якесь рикання, а потім дівочий сміх і вереск біля статуї лева (І. Кочерга)
  • Коли шумлять-дзвенять світи від рику раненого лева, лисиці брешуть на щити і кличе див поверху древа! (М. Рильський)

Синоніми

  • РЕВІ́ННЯ
  • РЕВ
  • РЕ́ВИЩЕ розм.
  • РЕ́ВНЯВА розм.
  • РЕ́ВІТ діал.
  • РИ́КАННЯ
  • РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ

Ілюстрації

3512356 giwotnie.gif
LN0105-1-.gif

А ви знали?

  • Ягуар є єдиним представником сімейства котячих, який не вміє ричати.
  • Ричання тигра — це спосіб спілкування, при агресії ця кішка шипить і фиркає, а не ричить.
  • Голоса тигрів настільки відрізняються, що їх вважають унікальними, по голосу тварини здалеку визначають, від кого саме йдуть звуки.

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 533.

Зовнішні посилання