Чистити

Чистити, -щу, -стиш, гл. 1) Чистить. Зайду до тії кринички, що я чистила. Рудч. Ск. II. 57. Де чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282. 2) Бить, колотить. Почала... гостей чистити. Мнж. 71.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧИСТИТИ, чищу, чистиш, недок., перех. 1. Робити чистим що-небудь, видаляючи плями, пил, бруд, домішки і т. ін. Кремезні козаки, в одних кольорових сорочках, чистили коней (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 400); Біля ґанку дві служниці на снігу чистили віниками величезний барвистий, як весняна клумба, килим (Андрій Головко, II, 1957, 480); Під стелею чистив лапкою дзьоба великий зелений папуга (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 201); // Стираючи з поверхні якого-небудь предмета пил, бруд, іржу і т. ін., вигладжувати, полірувати її до блиску. Ватя нагнала наймичку і загадала чистити та шарувати самовар (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 108); В дворі Настя пісочком чистить перстень (Степан Васильченко, III, 1960, 322); Завдання Сашкові було таке. Він має сидіти й чистити чоботи кожному, хто поставить ногу на приступку ящика (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 15); // Розчищати, очищати, звільняти що-небудь від того, що засмічує, захаращує і т. ін. І на другий день Василь чистить конюшню, коней, вимітає сараї (Панас Мирний, IV, 1955, 181); Худий, астматичний пенсіонер.. стояв на щаблях пофарбованої в зелене драбинки, чистив голуб'ятник (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 143); Колодязь ніхто не доглядав, і його уже багато років не чистили (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 97); // перен. Робити благородним, світлим, очищати. Земле, моя всеплодющая мати,..Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров (Іван Франко, X, 1954, 12).

Чистити ліс (сад і т. ін.) — вирубувати сухостій, виносити бурелом і т. ін. з лісу, саду тощо. — У мене ж нема зараз підходящої роботи, — крутить в руках якогось папірця Шкаварлига. — Клепку ми зараз не тешемо, ліс не чистимо, стоси не складаємо (Михайло Стельмах, II, 1962, 278). 2. Знімати, зрізати шкірку, оболонку, лушпайку і т. ін. з чого-небудь. Соломія мовчала і знов почала чистити картоплю, кидаючи обчищену картоплю в миску з водою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 405); Батько сердиті, сердиті... стоять, часник чистять (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 23); Я чистив лозини і ставив я кілля, І батько радіє, що син — помічник (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 300); Мар ян бачив, як Антон невміло задубілими пальцями чистив яєчко (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 8); // Здирати луску з риби. Вона чистить біля порога рибу, тпруськаючи на кішку (Олесь Донченко, V, 1957, 13); Сухомлин безболісно сприймає запитання. Спокійно чистячи рибину, починає повагом розповідати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 336); // Вилущувати зерно; звільняти зібрані плоди від стебла, листя, шкаралупи, кісточок і т. ін. Почала Оленка й справді привчатися жити дома... Зриває, чистить квасолю, зрізує, вибиває соняшники (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 117); Вона встала, не лягала цілий день, чистила з Дорою мигдалі та й наїлась їх, а вночі її й схопило знов (Леся Українка, V, 1956, 304). 3. перен., розм. Проводити чистку (у 2 знач.). 4. перен., розм. Обкрадати, грабувати кого-небудь. 5. Те саме, що каструвати. 6. перен., розм. Бити кого-небудь; періщити, дубасити. От і положили її [відьму]; по два парубка [парубки] сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тільки він заворушиться, то Тимко, що десь, невіра, притаївся в кущах, знову почне його чистити (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 257). 7. перен., розм. Дуже лаяти, сварити кого-небудь за щось. Горпина Іванівна, святково вдягаючись, як і личить молодій тещі, на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 328); Бувало й так, що сам голова запросить до себе [винного] .. і вже як почне ганьбити, як почне чистити на всі боки, аж піт з тебе ллється! (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 42). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 334.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Чистити, -щу, -стиш, гл. 1) Чистить. Зайду до тії кринички, що я чистила. Рудч. Ск. II. 57. Де чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282. 2) Бить, колотить. Почала... гостей чистити.Мнж. 71.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЧИ́СТИТИ, чи́щу, чи́стиш, недок., перех. 1. Робити чистим що-небудь, видаляючи плями, пил, бруд, домішки і т. ін. Кремезні козаки, в одних кольорових сорочках, чистили коней (Коцюб., II, 1955, 400); Біля ганку дві служниці на снігу чистили віниками величезний барвистий, як весняна клумба, килим (Головко, II, 1957, 480); Під стелею чистив лапкою дзьоба великий зелений папуга (Донч., Ю. Васюта, 1950, 201); // Стираючи з поверхні якого-небудь предмета пил, бруд, іржу і т. ін., вигладжувати, полірувати її до блиску. Ватя нагнала наймичку і загадала чистити та шарувати самовар (Н.-Лев., IV, 1956, 108); В дворі Настя пісочком чистить перстень (Вас., III, 1960, 322); Завдання Сашкові було таке. Він має сидіти й чистити чоботи кожному, хто поставить ногу на приступку ящика (Смолич, Світанок.., 1953, 15); // Розчищати, очищати, звільняти що-небудь від того, що засмічує, захаращує і т. ін. І на другий день Василь чистить конюшню, коней, вимітає сараї (Мирний, IV, 1955, 181); Худий, астматичний пенсіонер.. стояв на щаблях пофарбованої в зелене драбинки, чистив голуб’ятник (Мушк., День.., 1967, 143); Колодязь ніхто не доглядав, і його уже багато років не чистили (Коз., Блискавка, 1962, 97); // перен.Робити благородним, світлим, очищати. Земле, моя всеплодющая мати,..Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров (Фр., X, 1954, 12). Чи́стити ліс (сад і т. ін.) — вирубувати сухостій, виносити бурелом і т. ін. з лісу, саду тощо. — У мене ж нема зараз підходящої роботи,— крутить в руках якогось папірця Шкаварлига.— Клепку ми зараз не тешемо, ліс не чистимо, стоси не складаємо (Стельмах, II, 1962, 278). 2. Знімати, зрізати шкірку, оболонку, лушпайку і т. ін. з чого-небудь. Соломія мовчала і знов почала чистити картоплю, кидаючи обчищену картоплю в миску з водою (Н.-Лев., VI, 1966, 405); Батько сердиті, сердиті… стоять, часник чистять (Тесл., Вибр., 1950, 23); Я чистив лозини і ставив я кілля, І батько радіє, що син — помічник (Нагн., Вибр., 1957, 300); Мар’ян бачив, як Антон невміло задубілими пальцями чистив яєчко (Чорн., Потік.., 1956, 8); // Здирати луску з риби. Вона чистить біля порога рибу, тпруськаючи на кішку (Донч., V, 1957,13); Сухомлин безболісно сприймає запитання. Спокійно чистячи рибину, починає повагом розповідати (Гончар, Тронка, 1963, 336); // Вилущувати зерно; звільняти зібрані плоди від стебла, листя, шкаралупи, кісточок і т. ін. Почала Оленка й справді привчатися жити дома… Зриває, чистить квасолю, зрізує, вибиває соняшники(Тесл., Вибр., 1950, 117); Вона встала, не лягала цілий день, чистила з Дорою мигдалі та й наїлась їх, а вночі її й схопило знов (Л. Укр., V, 1956, 304). 3. перен., розм. Проводити чистку (у 2 знач.). 4. перен., розм. Обкрадати, грабувати кого-небудь. 5. Те саме, що каструва́ти. 6. перен., розм. Бити кого-небудь; періщити, дубасити. От і положили її [відьму]; по два парубка[парубки] сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Кв.-Осн., II, 1956, 185); Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тільки він заворушиться, то Тимко, що десь, невіра, притаївся в кущах, знову почне його чистити (Тют., Вир, 1964, 257). 7. перен., розм. Дуже лаяти, сварити кого-небудь за щось. Горпина Іванівна, святково вдягаючись, як і личить молодій тещі, на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Збан., Переджнив’я, 1955, 328); Бувало й так, що сам голова запросить до себе [винного] .. і вже як почне ганьбити, як почне чистити на всі боки, аж піт з тебе ллється! (Рудь, Гомін.., 1959, 42). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 334.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

чистити I (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), о(б)чищати, очищувати, о(б)чистити, облуплювати, облупити, теребити; об(б)ирати, обібрати (шкаралупу, лушпиння тощо)

Ілюстрації