Заіржати

Словарь української мови Бориса Гріченка

Заіржа́ти, -жу, -же́ш, гл. = Заржати. А кінь заіржав, аж ліс задріжав. Грин. III. 216.

Сучасні словники

1. Почати іржати, ржати (про коней). Приємний вогкий холод обхопив зразу Йона, коні весело заіржали, піднявши догори голови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 240)'; Сірий Семенів кінь, відчувши господаря, злегка заіржав (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 101); Заржали коні у темнім гаї (Максим Рильський, II, 1960, 263).
2. Голосно, нестримно зареготати. Хлопці радісно заіржали (Степан Васильченко, I, 1959, 122); — Хо-хо! — заржав хрипло поліцай (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 58).

Ілюстрації

Див. також

Заїдатися
Заїжджати
Заїдання
Заіскрити
Заіржати

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 43.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 130.

Зовнішні посилання

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/16685-zairzhaty.html#show_point
http://sum.in.ua/s/zairzhaty