Черет
Черет, -ту, м. = Очерет. Мил. М. 69. Ой там моя хатонька край води з високого дерева лободи. А ще к тому (сінечки) приплету з високого дерева черетуМет. 121.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧЕРЕТ = ОЧЕРЕ́Т, у, чол. (Phragmites). Багаторічна водяна або болотна трав'яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю. Отже, вони вже й під Хмарищем.. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Сула вилася нанизу срібною стрічкою по зелених лугах, по сіножатях, по густих очеретах (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 20); Шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман (Юрій Яновський, II, 1958, 198); // збірн. Стебла цієї рослини. Тоненькі, штучно виплетені з очерету тини відділяли Замфірів виноградник від сусідніх (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189); В кожному садку біліла хата, вкрита гонтом або очеретом (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 143).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Черет, -ту, м. = очерет. Мил. М. 69. Ой там моя хатонька край води з високого дерева — лободи. А ще к тому (сінечки) приплету з високого дерева черету. Мет. 121.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Очерет, ту, м. Камышъ. Бодай тая річка очеретом заросла. Чуб. III. 123. Чорт сидить в очереті та полохає жабів. Чуб. І. 106. Ум. Очерете́ць.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ЧЕРЕТ ЧЕРЕТ муж., южн. болотное растенье Arundo phragmites, трость, тростник, камыш, очерет. Черетянка жен. Calamagrostis epigoeis, чаполочь, куничник, лесная метла, метлика, вейник, очерет.