Птичка

Пти́чка, -ки, ж. 1) Ум. отъ птиця. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 48.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 381. ПТИ́ЧКА, и, жін. 1. Зменш.-пестл. до птиця 1. Кожна птичка своїм носиком живе (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 82); * Образно. Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 47); Увесь дім розвеселює [розвеселяє] тут птичка: братової се сестричка, панна Оля, люба всім (Осип Маковей, Вибр., 1954, 430); * У порівняннях. Еней в біді, як птичка в клітці; Запутався [заплутався], мов рибка в сітці(Іван Котляревський, I, 1952, 198). 2. розм. Те саме, що пташка 3. Френк Коллінз поставив птичку біля прізвища професора (Натан Рибак, Час, 1960, 61).