Дитинча
Дитинча́, -ча́ти, с. = Дитиня. Грин. II. 314.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДИТИНЧА́, ати, сер. 1. Зменш.-пестл. до дитина 1. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка, III, 1952, 218); Так дитинча мале всміхається в колисці, коли над ним пливуть якісь неясні сни (Володимир Сосюра, I, 1957, 290). 2. перен. Маля тварини. Сарна відчула, що попереду в засідці нишкне людина, і тому зупинилася, сподіваючись, що дитинча зробить те саме, але козеня не звертало на матір ніякісінької уваги (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 36).
