Служка

Служка, -ки, ж. Ум. отъ, слуга. Драг. 52. Служка на служку, а пану трясця. Ном. № 1311. Ой служки кажуть: наш то пан где. АД. І. 6.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЛУ́ЖКА, и.

1. жін. і чол., заст. Слуга (у 1, 2 знач.), [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (Карпенко-Карий, I, 1960, 350); Знайома уже молодиця-служка увійшла, розставила стіл серед хати; накрила, настановила тарілок і знову вийшла (Панас Мирний, I, 1954, 333); Євген оглянувся: на порозі стояли дві молоді служки (Михайло Стельмах, I, 1962, 349); Опанас Грінчук, нащадок нужденних ріпників, розповів мені, що він служив колись служкою в одній кав'ярні у Львові (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 163); Ранком ми лагодились іти до староства, коли служка готелю повідомила нас, що в коридорі чекає на паню [пані] швачка (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 98); Пишна галерея прихильників і служок грошового мішка ..вийшла з-під пера Тобілевича (Максим Рильський, III, 1956, 276); За католицькою церквою тягнуться й інші чорносутанні служки імперіалізму, в тому числі уніатські банкрути (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 9).

2. тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея. — Я роду козачого, — усе .. йому розказав. Він [його преосвященство] слухав, поглядав на мене, поглядав на свого служку (Марко Вовчок, VI, 1956, 253); Монастирські служки, схожі на чорне гайвороння, чистили й розмітали від снігу доріжки (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 445); Після виходу з в'язниці він покаявся і пішов служкою в Лавру (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 12); * У порівняннях. Обніс [Черевань] усіх; не минув і Василя Невольника, хоч той стояв собі оддалік, мов у монастирі служка перед ігуменом (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 62). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 380.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Служка, -ки, ж. Ум. отъ, слуга. Драг. 52. Служка на служку, а пану трясця. Ном. № 1311. Ой служки кажуть: наш то пан где. АД. І. 6.	

Всесвітній словник української мови

Служка - іменник жіночого або чоловічого роду, істота (слуга) [арх.]

  ==== Список відмінків====

Відмінок	однина	множина
називний	слу́жка	слу́жки
родовий	слу́жки	слу́жок
давальний	слу́жці	слу́жкам
знахідний	слу́жку	слу́жок
орудний	слу́жкою	слу́жками
місцевий	на/у слу́жці	на/у слу́жках
кличний	слу́жко	слу́жки

Словник синонімів

СЛУ́ЖКА (слуга в монастирі або при особі вищого духовного сану), КЕЛІ́ЙНИК.

СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві - жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКАрозм., СЛУ́ЖКАзаст.,ПРИСЛУ́ГАзаст.,ПОСЛУ́ГАзаст.,ДІ́ВКАзаст.,ЧЕЛЯ́ДНИЦЯіст.,ПОСЛУГА́ЧКАдіал.; ПОКОЇ́ВКА (служниця, яка виконує хатні роботи, крім готування їжі); НА́ЙМИЧКА (жінка, яка наймається на роботу до приватного власника). П’ять десятків служниць метушаться по царських покоях (М. Зеров); Він кидав їй на верх порожні мішки, або щось наказував різким скрипучим голосом, коротко і владно, як пан служебці (М. Коцюбинський); Увійшла низька, кирпата молодиця - служка;..поприбирала, повимітала і пішла (Панас Мирний); Неля знала, що послушниці.. виконують роботу прислуг (Ірина Вільде); - В мене покоївки-челядниці розпочали ткати здоровий килим (І. Нечуй-Левицький); Ігуменя довідалась, що Лукія була колись покоївкою у графині і взяла дівчину до себе (О. Донченко); - Я наймичка з Ланів, служу там у хазяїв, у Книшів (Марко Вовчок).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

служка

   слу́жка 1
   іменник чоловічого роду, істота
   слуга в монастирі або в архієрея
   слу́жка 2
   іменник жіночого або чоловічого роду, істота
   слуга
   арх.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Синоніми: офіціант, прислужник, церковнослужитель

Ілюстрації