Дараба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:53, 23 листопада 2017; Doparkhomenko.if17 (обговорення • внесок)
Дараба, -би, ж. Плоть изъ сплавного лѣсу. Шух. І. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4.
Сучасні словники
Пліт, збитий із дерев’яних кругляків. На дарабі, як звичайно, діти: Бігають, з дараби в воду скачуть (Фр., XIII, 1954, 336); — Я часто буваю серед гуцулів, прислухаюсь до думок лісорубів, керманичів на дарабах, колгоспників з Верховини (Рад. Укр., 22.1 1959, 2).
Морфологічні та синтаксичні властивості: да-ра́-ба
Іменник жіночого роду,відмінювання 1a.
відм. однина множина
Н. дара́ба дара́би
Р. дара́би дара́б
Д. дара́бі дара́бам
З. дара́бу дара́би
О. дара́бою дара́бами
М. дара́бі дара́бах
К. дара́бо* дара́би*
Корінь: -дараб-; закінчення: -а