Дараба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ДАРА́БА, и, жін., діал. Пліт, збитий із дерев'яних кругляків. На дарабі, як звичайно, діти: Бігають, з дараби в воду скачуть (Іван Франко, XIII, 1954, 336); — Я часто буваю серед гуцулів, прислухаюсь до думок лісорубів, керманичів на дарабах, колгоспників з Верховини (Радянська Україна, 22.I 1959, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 211.
