Бездітний

Бездітний, -а, -е. Бездѣтный. Ном. № 1620. Плач, Вкраїно, бездітна вдовице. Шевч. Тітка була бездітна. МВ. (О. 1862. III. 48).

БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей. Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 47); // тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу — бездітна вона була (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 27); // Без дітей (про шлюб). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 125.

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ Інститут мистецтв}}