Кіптюга

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кіптюга, -ги, ж. = Кіптяга. розм. Те саме, що курява; пил. Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кіптюгу коло землянки (Панас Мирний, II, 1954, 84).


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png
'Жирний текст'Жирний текст'

кіптюга - іменник, жіночий рід, неістота, I відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний кіптюга кіптюги родовий кіптюги кіптюг давальний кіптюзі кіптюгам знахідний кіптюгу кіптюги орудний кіптюгою кіптюгами місцевий на/у кіптюзі на/у кіптюгах кличний кіптюго кіптюги

Медіа

Кіптюга - англ. dust.

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 168.

Зовнішні посилання

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}