Кіптюга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Кіптюга, -ги, ж. = Кіптяга.
Сучасні словники
КІПТЮГА́, и, жін., розм. Те саме, що курява; пил. Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кіптюгу коло землянки (Панас Мирний, II, 1954, 84).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 168.
