Душогубець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:20, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Душогубець, -бця, м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. І. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. I. VIII. 44.
