Душогубець
Душогубець, -бця, м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. І. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. I. VIII. 44.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
[1] ДУШОГУ́БЕЦЬ, бця, чол. Те саме, що душогуб. Денис, розказує, що він душогубець, злодій (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 415); Руки цього ката [Скоропадського] вже по самі плечі були в крові, й кращого душогубця німецькі окупанти навряд чи знайшли б (Семен Скляренко, Легенд. начдив, 1957, 31).
Українсько-російський словник
[2] ДУШОГУБЕЦЬ а – см. душогуб
Публічний електронний словник української мови
[3] Душогу́бець, бця, м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. І. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. І. VIII. 44.
Орфографічний словник української мови
[4] Душогу́бець - іменник чоловічого роду, істота
Словник синонімів української мови
[ http://synonyms_uk.enacademic.com/7706/убивця] Душогубець (той, хто вбив, убиває людей), у[в]бивець, головоріз, згубник, людиновбивець, людиновбивця, душогуб, вбивця, горлоріз; братовбивця, братовбивець (брата, однодумця); дітовбивця, дітовбивець, дітогубець (дітей); кат (особа, що страчує) — Пор. братовбивця
Ілюстрації
[5] | [6] | [7] | [8] |
Цікаві факти
Твори
Осьмачка Теодосій Степанович «Ротонда душогубців» (1956) [9]