Дубець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:13, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дубець, -бця, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. ІІІ. 168. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. І. 180. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. ІІІ. 553. Ум. Дубчик, дубчичок.