Вандри
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:57, 17 листопада 2017; Askulieshova.if16 (обговорення • внесок)
Вандри, -рів, м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Орфографічний словник української мови ва́ндри множинний іменник мандри діал.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови вандри -ів, мн. , зах. Мандри.
Лексикон львівський
вандри ва́ндри 1. → "вандер"◊ йти на ва́ндри 1. вирушати в мандрівку, подорож (ст) 2. іти в невизначеному напрямкові; прогулюватися без мети (ст)
Медіа
Іншими мовами
🇬🇧 [ ˈwɒn.dər ] 🇺🇸 [ ˈwɑːn.dɚ ]]