Убезвічити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:55, 15 листопада 2017; Amzaitseva.gi14 (обговорення • внесок)
Убезвічити, -чу, -чиш, гл. = Обезвічити. Вх. Зн. 72. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
ОБЕЗВІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Покалічити. Другий замах [батога] повалив на землю другого драба, третій обезвічив третього, переламавши йому кості в обох руках (Фр., III, 1950, 152).
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
ОБЕЗВІЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Покалічити. Другий замах [батога] повалив на землю другого драба, третій обезвічив третього, переломавши йому кості в обох руках (Іван Франко, III, 1950, 152).
