Зичний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:58, 14 листопада 2017; Avberezhna.fitu17 (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Зичний, -а, -е. Зычный, громкій, звучный. І замірив у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗИ́ЧНИЙ, а, е. Який голосно, різко звучить; гучний. Який-небудь військовий хлюст.., зазираючи в курінь, зичним голосом кричав: — Троянівка, на сніданок! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 340).
Електронний словник української мови
Який голосно, різко звучить; гучний. Який-небудь військовий хлюст.., зазираючи в курінь, зичним голосом кричав: — Троянівка, на сніданок! (Тют., Вир, 1964, 340).
Зи́чний, а, е. Зычный, громкій, звучный. І замірив у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
Ілюстрації
|
|
|
