Мазило

Мази́ло, -ла, с. 1) Матерьялъ, которымъ мажуть. 2) Снарядъ, которымъ мажуть. См. Квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061.

Сучасні словники

МАЗИ́ЛО, а, с.

1. розм. Те саме, що масти́ло 1. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60).

2. діал. Квач (у 1 знач.). І мазниця, і мазило уже мені надостило (Чуб., V, 1874, 1061); Василько наготовив клейстеру, мазило і заховав усе в дуплі бука (Турч., Зорі.., 1950, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 595.

Ілюстрації