Мазило
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Мази́ло, -ла, с. 1) Матерьялъ, которымъ мажуть. 2) Снарядъ, которымъ мажуть. См. Квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061.
Зміст
[сховати]Сучасні словники
МАЗИ́ЛО, а, с.
1. розм. Те саме, що масти́ло 1. Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60).
2. діал. Квач (у 1 знач.). І мазниця, і мазило уже мені надостило (Чуб., V, 1874, 1061); Василько наготовив клейстеру, мазило і заховав усе в дуплі бука (Турч., Зорі.., 1950, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 595.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/мазило
