Чорнороб
Чорноро́б, -ба, м. Чернорабочій. Желех. Рк. Левиц.
Сучасні словники Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧОРНОРО́Б, а, чол. Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу. Селяни, що розорилися, змушені були найматися на роботу в поміщицькі економії, на бурякові плантації, в куркульські господарства, йшли в міста, на фабрики, ставали чорноробами (Історія УРСР, I, 1953, 493); Доменщики й слюсарі, мартенщики й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби, — усі йшли за їхнім Чубенком, за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку (Юрій Яновський, I, 1954, 283); // перен. Той, хто виконує чорнову, копітку роботу, яка потребує багато сил, витривалості й терпіння. Небезпека могла вродитися тільки з флангів, десь зліва або справа. Туди танкісти, звичайно, не мали змоги завертати, залишаючи ці простори фронтовим чорноробам — піхоті (Олесь Гончар, III, 1959, 434); Крім високих обов'язків, критик повинен, звичайно, виконувати й обов'язки «чорнороба» (Літературна Україна, 17.I 1969, 3).
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| називний | чорнороб | чорнороби |
| родовий | чорнороба | чорноробів |
| давальний | чорноробові, чорноробу | чорноробам |
| знахідний | чорнороба | чорноробів |
| орудний | чорноробом | чорноробами |
| місцевий | на/у чорноробі | на/у чорноробах |
| кличний | чорноробе | чорнороби |
