Молодичка

Молодичка, -ки, ж. Ум. отъ молодиця.

Словник української мови

МОЛОДИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до молоди́ця.

В хаті за столом сидить Назар чорнявий і молодичка гарненька, жінка Назарова (Вовчок, І, 1955, 124); Не одному гостеві спадало на думку, як ця.. молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? (Досв., Вибр., 1959, 254); Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка (Пісні та романси.., II, 1956, 47); [М а ти:] От, Лукашу, поможеш тут в’язати молодичці (Л. Укр., III, 1952, 236); Одна весела молодичка в яскравім намисті не жартома закохалася в Багірова. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (Гончар, III, 1959, 189).

1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[1]]