Якіл

Я́кіл, якола, м. Дятелъ. Мнж. 3. Ум. Я́кілко. Мнж. 4.

Дя́тел, тла, м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. І. 250.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДЯ́ТЕЛ, тла, ч. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Коп., Як вони.., 1961, 56); Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи.., 1950, 53); * У порівн. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Панч, В дорозі, 1959, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 451. дя́тел = жовна́ [зеле́на, тарча́ста, чо́рна] (дятленя́ — пташа дятла; зменшено-пестливе — дятленя́тко) — лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добу­ває їжу з щілин кори дерева (пop. загадку: «Прилетіли улани, зелені в них жупани, червоні шапочки, рубають пень у трісочки»); народ­ні назви — клюй-де́рево, клюй-ду́б; священний птах небесного вогню; в’є своє гніздо у хмарнім дереві, і гніздо це, закуте зимовими холо­дами, відкривається навесні гілкою-блискавицею; за повір’ями, птахи нібито знають розрив-траву, якою можна відчинити будь-який замок; були поширені ворожіння про сприятливе чи несприятливе значення стуку дятла для подо­рожніх; коли дятел стукає в ріг ха­ти, цим віщує смерть. Чорт би дятла знав, якби не його ніс (П. Чу­бинський); Хто би дятла й знав, якби не його дзьоб (приказка); Жовна там кору На липі подовбе (П. Гулак-Артемовський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 210.

Ілюстрації