Лебедик

Лебедик, -ка, м. 1) Ум. отъ лебідь. Біліє, як лебедик на воді проти сонця. Г. Барв. 135. 2) Родъ игры. Хоч у хрещика гуляє, хоч у лебедика бігає усе не довго. Г. Барв. 374.

Сучасні словники

Значення

• Зменш.-пестл. до ле́бідь ◆ Лебедик хлюпнеться і вирне: Блисне проміннячко вечірнє Між хвиль ясних (Граб., І, 1959, 427) ;◆ На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні — всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят (Чорн., Пісні.., 1958, 71)

• перен., нар. —поет. Пестливе звертання до чоловіка.◆  Рятуй мене, Уласе, мій місяцю повний, мій лебедику, бо я пропаду (Н.-Лев., III, 1956, 338)

• рідко. Давня народна гра.◆  Хоч у хрещика гуляє, хоч у лебедика бігає,— усе не довго (Барв., Опов.., 1902, 374)

Ілюстрації

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 457. ==Зовнішні посилання==