Дровник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:14, 17 листопада 2016; L.varchenko (обговорення • внесок)
Дровник, -ка, м. Дровянной сарай.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДРОВНИК, а, чол., розм. Приміщення для дров. Чолов'яга порався коло дровника, беручи поліно за поліном і кладучи під сокиру (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 105).
Ілюстрації
|
|
|
