Дихати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:50, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дихати, -хаю, -єш, а также: дишу, дишеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Мовчи та диш! Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Горе ж мені на чужині, аж мій дух не дише. Мет. 78. Важким духом дихати на кого. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. МВ. (О. 1862. ІІІ. 48). Важким духом дише. Ном. № 3360. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. К. ЧР. 68. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише. Гол. І. 12.
