Явно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:54, 23 жовтня 2016; Aydobryden.fpmv16 (обговорення • внесок)
Я́вно, нар. Явно, очевидно. Ніколи він не міг явно ввійти в город. Св. Мр. І. 45. ЯВНО. Присл. до явний. Часто бачиш, що грішить хтось явно, Та не знаєш, чи він потаємно Вдесятеро більш добра не робить (Іван Франко, XI, 1952, 324); Нотка обиди явно звучала в голосі (Андрій Головко, II, 1957, 446); Оце дівчисько з мінливими очима і ніжно підведеним підборіддям явно глузує з нього і ні крапельки не бентежиться цим (Михайло Стельмах, I, 1962, 342); Глянувши на рахунок, Ничипір Сніп зрозумів, що тих грошей, які в нього є, явно малувато (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 28).Шаблон:=uk=
Зміст
Морфологічні та синтаксичні властивості
Вимова
Семантичні властивості
Значення
- прислівник до явний ◆
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені словосполучення, фразеологізми
Споріднені слова
- зменшено-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
