Димати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:48, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Димати, -маю, -єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати. Гол. II. 688.