Димати

Димати, -маю, -єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати. Гол. II. 688.

Дути міхом; качати. Не раз коваль велів мені або міхом димати, або молотом ударити (Іван Франко, II, 1950, 344); — Гей-гей, Андрусю! Ану димай, димай!..
Та поволі, поволі, поки розгориться! — кинувся заклопотано Яць, глянувши на згасаюче горно (Петро Колесник, Терен.., 1959, 13).