Лакомитися
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:50, 19 жовтня 2016; Vvkhomutska.fpmv16 (обговорення • внесок)
Лако́митися, -млюся, -мишся, гл. Жадничать, соблазняться чѣмъ. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. Ном. № 10805.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛАКОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. лакомляться; недок., розм. 1. без додатка і чим. Те саме, що ласувати. Ведмідь.. оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди, видира й лакомиться (Марко Вовчок, I, 1955, 383). 2. звичайно на що. Із заздрістю дивитися або бажати, намагатися заволодіти чим-небудь; ласитися (див. ласитися2). — Та не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (Іван Франко, VII, 1951, 90); — Ой, які красні пера! Чи брати? — Бери, коли так лакомишся (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 82).
Ілюстрації
|
|
|
