Лакомитися

Лако́митися, -млюся, -мишся, гл. Жадничать, соблазняться чѣмъ. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. Ном. № 10805.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛАКОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. лакомляться; недок., розм. 1. без додатка і чим. Те саме, що ласувати. Ведмідь.. оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди, видира й лакомиться (Марко Вовчок, I, 1955, 383). 2. звичайно на що. Із заздрістю дивитися або бажати, намагатися заволодіти чим-небудь; ласитися (див. ласитися2). — Та не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (Іван Франко, VII, 1951, 90); — Ой, які красні пера! Чи брати? — Бери, коли так лакомишся (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 82).

Ілюстрації