Ряжа
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:10, 18 жовтня 2016; Rvprymak.fpmv16 (обговорення • внесок)
Ряжа, -жі, ж. 1) соб. Утварь, орудія, для чего либо необходимыя. Желех. 2) Шайка банная. Ум. Ряжка, ряжечка. 
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
РЯ́ЖА, і, жін. Те саме, що ряжка. РЯ́ЖКА, и, жін. Невелика дерев'яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика (перев. для миття в лазні). В лазні — під теплим душем або при лаві над ряжкою з окропом — відбувалися конспіративні побачення підпільників-матросів (Юрій Смолич, V, 1959, 471).
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 925. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 925.
