Ряжа
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ряжа, -жі, ж. 1) соб. Утварь, орудія, для чего либо необходимыя. Желех. 2) Шайка банная. Ум. Ряжка, ряжечка. 
Зміст
[сховати]Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
РЯ́ЖА, і, жін. Те саме, що ряжка. РЯ́ЖКА, и, жін. Невелика дерев'яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика (перев. для миття в лазні). В лазні — під теплим душем або при лаві над ряжкою з окропом — відбувалися конспіративні побачення підпільників-матросів (Юрій Смолич, V, 1959, 471).
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 925. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 925.
