Виборний

Виборни́й, -а, -е. 1) Отмѣнный, отборный. Там то личко рум'янеє, ще й слова виборні. Грин. III. 163. Збірає женців та все виборнії, хлопці, дівчата та все молодії. АД. І. 81. 2) и виборний = Виборовий.

1. Стос. до виборів. ..виборне начало в організаціях партії повинно бути проведене знизу догори.. (Ленін, 10, 1949, 136); Виборна агітація у приміщенні для виборів під час подачі голосів не допускається (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 13).
2. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов'язків. Вся запорізька старшина була виборною; перевибори старшини відбувалися щороку (Історія УРСР, I, 1953, 341); Дільниця нараховувала постійного складу чоловік п'ять членів партії, потрібний був партійний організатор, виборна особа в маленькому колективі (Юрій Яновський, II, 1954, 98);
3. Заміщуваний шляхом виборів, а не шляхом призначення. Він належав до тієї категорії людей на селі, які вважають себе народженими для різних виборних посад (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 342).
4. У знач. ім. виборний, ного, чол. Особа, обрана голосуванням для виконання певних обов'язків. Більш як десять громад з ближчої й дальшої околиці прислали до Тухлі своїх виборних на громадську раду (Іван Франко, VI, 1951, 38); Виборні такими орлиними очима дивилися на світ, давали кожному свою досвідчену раду (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 102);
5. Виборні, них, мн., іст., розм. Те саме, що Виборні козаки. І виборних, і підпомощних, І простих, і старших вельможних, Хто ні попавсь, того і товк (Іван Котляревський, I, 1952, 226);
6. Помічник старости. [Наталка:] Не рівняйте мене, пане Bиборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами (Іван Котляревський, II, 1953, 20).
7. Добірний, добраний за якою-небудь ознакою. — Моє пиво з пахощами... І пахощі в мене не абиякі, а з виборних найвиборніші (Марко Вовчок, VI, 1956, 290); Зашуміло гроно Гостей виборних (Максим Рильський, Марина, 1944, 28).