Деренчати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:37, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Деренчати, -чу, -чиш, гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.