Деренчати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Деренчати, -чу, -чиш, гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.