Шинок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:53, 23 листопада 2015; Tmcherniak.uk14 (обговорення • внесок)
Шинок. См. Шинк.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШИНОК, нку, чол., заст. Невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма. Всі гроші, що він заробляв у пана та в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); Ще я був малим, як батько Зве було та каже: — Синку! На посудину та збігай По горілочку до шинку (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 135); О, скільки непідслуханих розмов Ви знаєте, старих шинків руїни! (Максим Рильський, II, 1946, 12).
