Кабака

Каба́ка, -ки, ж. 1) Нюхательный табакъ. «Мерщі ісхопився, протерся, кабаки понюхав. Сніп. 16. Натрусив з ріжка катки, раз, другий понюхав. Мкр. 11. 9. Мовчи, по я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618. Кабаки діти кому. Наказать кого. Желех. Закр. 2) Penis.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КАБАКА, и, жін., заст. Нюхальний тютюн. Доставши з халяв, хто ріжок з кабакою, — та нюхають та чхають; а хто люльку.. смокче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 199).
Кабаки втерти (дати) кому — покарати, побити когось. — Не кваптесь лиш: ще на славу Втру я вам кабаки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 73).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.