Йойкати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:02, 7 грудня 2014; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Йойкати, -каю, -єш, одн. в. йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! ЕЗ. V. 183. Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже! Федьк. І. 67.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
ЙОЙКАТИ, аю, аєш, недок. Викрикувати «йой» від болю, страху тощо; охкати, стогнати. На тоці лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (Іван Франко, II, 1950, 99); Іванко приходить і бачить: сестра у постелі йойкає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 118). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 62.
Орфографічний словник української мови
йо́йкати дієслово недоконаного виду
Словник синонімів
ЙОЙКАТИ див. КРИЧАТИ.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
|
|
