Кіл

Кіл, кола, м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КІЛ, кола, чол. Те саме, що кілок. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (Степан Руданський, Тв., 1956, 78); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355). Колом стояти (стати) в горлі — те саме, що Кілком стояти (стати) в горлі (див. кілок); Ні кола, ні (ані) двора в кого — хтось зовсім нічого не має. У його ні кола, ні двора, а в мене — он город пан подарував (Панас Мирний, IV, 1955, 164); В друга — ненька старенька, В нього жінка молоденька, А що в мене молодого, — ні кола, ані двора (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 89); Саджати (посадити, садовити і т. ін.) на кіл кого, заст. — те саме, що Саджати (посадити) на палю (див. паля). Поїхали визволяти Катриного брата. Один утопився у Дніпровім гирлі, Другого в Козлові на кіл посадили (Тарас Шевченко, II, 1953, 130); Хоч кіл на голові теши див. голова.

Матеріал із Вікіпедії

Кіл — поняття, що має різні значення:

Кіл, кілок — Груба палиця (іноді — жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл. Кілок, множ. кілки — в струнних музичних інструментах — дерев'яні або металеві стрижні, на котрі натягуються струни. Кіл — гірська порода, різновид вибільних глин.

Материал из Википедии

Кол:

Палка, заточенная с одного конца. Может быть орудием труда, оружием или орудием пытки и смертной казни (см. напр. посажение на кол). Кол — корень слова, обозначающий «круг», например: колесо, колобок, кольцо, колбаса и т. п. (см. коло). Кол — река, протекающая по территории канадских провинций Юкон и Британская Колумбия. Кол — дебют в русских шашках. Кол — язык, на котором говорят на острове Новая Британия. Коловая шашка, она же кол — деталь позиции в русских шашках. Жаргонное название оценки в 1 балл.

Ілюстрації