Кіл

Кіл, кола, м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КІЛ, кола, чол. Те саме, що кілок. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (Степан Руданський, Тв., 1956, 78); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355). Колом стояти (стати) в горлі — те саме, що Кілком стояти (стати) в горлі (див. кілок); Ні кола, ні (ані) двора в кого — хтось зовсім нічого не має. У його ні кола, ні двора, а в мене — он город пан подарував (Панас Мирний, IV, 1955, 164); В друга — ненька старенька, В нього жінка молоденька, А що в мене молодого, — ні кола, ані двора (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 89); Саджати (посадити, садовити і т. ін.) на кіл кого, заст. — те саме, що Саджати (посадити) на палю (див. паля). Поїхали визволяти Катриного брата. Один утопився у Дніпровім гирлі, Другого в Козлові на кіл посадили (Тарас Шевченко, II, 1953, 130); Хоч кіл на голові теши див. голова.

Матеріал із Вікіпедії

Кіл — поняття, що має різні значення:

Кіл, кілок — Груба палиця (іноді — жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл. Кілок, множ. кілки — в струнних музичних інструментах — дерев'яні або металеві стрижні, на котрі натягуються струни. Кіл — гірська порода, різновид вибільних глин.

Материал из Википедии

Кол:

Палка, заточенная с одного конца. Может быть орудием труда, оружием или орудием пытки и смертной казни (см. напр. посажение на кол). Кол — корень слова, обозначающий «круг», например: колесо, колобок, кольцо, колбаса и т. п. (см. коло). Кол — река, протекающая по территории канадских провинций Юкон и Британская Колумбия. Кол — дебют в русских шашках. Кол — язык, на котором говорят на острове Новая Британия. Коловая шашка, она же кол — деталь позиции в русских шашках. Жаргонное название оценки в 1 балл.

"Словопедія"

КІЛ 1.(від тур. kil – глина) назва вибілюючих глин у Криму. Колір зелено-жовтий, світло-жовтий. Застосовують для очищення нафтопродуктів і жирів. 2. КІЛ паля, гострокіл; жердина, тичка; З.П.. дрючок, дрюк, бук, КИЙ, патик, дрючина; КІЛОК, коляка, зб. кілля.

«Словники України on-line»

кіл – іменник чоловічого роду

відмінок однина множина називний кіл коли́ родовий кола́ колі́в давальний колу́, коло́ві кола́м знахідний кіл коли́ орудний коло́м кола́ми місцевий на/у колі́ на/у кола́х кличний ко́ле* коли́*

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КІЛ, кола́, ч. Те саме, що кіло́к. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (Рудан., Тв., 1956, 78); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355).

1.◊ Коло́м стоя́ти (ста́ти) в го́рлі — те саме, що Кілко́м стоя́ти (ста́ти) в го́рлі (див. кіло́к); Ні кола́, ні (ані́) двора́ в кого — хтось зовсім нічого не має. У його ні кола, ні двора, а в мене — он город пан подарував (Мирний, IV, 1955, 164); В друга — ненька старенька, В нього жінка молоденька, А що в мене молодого,— ні кола, ані двора (Мал., Запов. джерело, 1959, 89); Саджа́ти (посади́ти, садови́ти і т. ін.) на кіл кого, заст.— те саме, що Саджа́ти (посади́ти) на па́лю (див. па́ля). Поїхали визволяти Катриного брата. Один утопився у Дніпровім гирлі. Другого в Козлові на кіл посадили (Шевч., II, 1953, 130); Хоч кіл на голові́ теши́ див. голова́.

2.Кіл, кола, м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.

3.кіл = кіло́к — груба палиця (іно­ді — жердина), загострена з одно­го кінця для втикання в землю з різною метою; паля, гострокіл; найчастіше використовують в за­городах, огорожах (звідси ні кола́ ні двора́ — нічого немає); у давнину служив знаряддям покарання (тоді й другий кінець загострювався; звідси садови́ти на кіл — страчува­ти, саджаючи на гострий кілок); на кілках (у плоті, лісі) ворожи­ли, рахуючи тричі по 9, — остан­ній 27-й символізував, якою має бути дружина: голий кілок без ко­ри — бідна, кілок у корі — багата, високий — висока і т. д.; кілок у плоті символізує дурня («Дурний, як кіл у плоті»).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Кіл, кола, м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Українська кіл

Англійська circles.laps

ЯНДЕКС словари

кіл Существительное (род. кола) — кол кола) — (вбитий в землю для причала, для привязи животних) прикол

Словник іншомовних слів

кіл

(тур., глина) назва вибілюючих глин у Криму. Колір зелено-жовтий, світло-жовтий. Застосовують для очищення нафтопродуктів і жирів

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=jyW7Jy9Tp-Y

Цікаві факти

Український обряд забивання кола

Фініш весілля - Забивання кола

В давнину в українців і козаків був весільний звичай - забивання кола. Коли в сім'ї одружили останню дитину, на третій день весілля батько забивав перед воротами кіл. Це означало кінець весілля, і говорило про те що, в цьому дворі одружити (видавати заміж) нікого. В даний час традиція забивання кола проходить за двома сценаріями. У першому, отці викопують невелику яму, наречений і наречена заливають цю яму водою. У центр ями ставиться кол, і теща із свекрухою забивають його в землю, як би тим самим, зміцнюючи сімейне щастя, а гості стоять віддалік і примовляють: «Не лізь, мати, в чужу сім'ю - брудом обіллю!». Так як при цьому бруд летить в різні боки, виходить дуже переконливо і наочно. За другим сценарієм, на третій день весілля кіл забивають гості. При цьому чергового що забиває обливають водою, і після закінчення цього дійства, купають тещу в утворилася калюжі. Все це проходить у веселій ігровій формі. Але при бажанні водні і грязьові процедури можна скасувати, залишивши тільки жарти, сміх, веселощі. Ось так, на третій день і закінчуються весілля на Русі. Більше читайте тут: [посилання http://http://calatchnadonu.ucoz.ru/load/vtoroj_den_svadby/vtoroj_den_svadby/finish_svadby_zabivanie_kola_chopa/39-1-0-236]